Новини
Галерея
Актуальність проблеми
Сьогодні суспільство швидко розвивається, збільшуються знання людей, виникають якісно нові види діяльності у раніше невідомих галузях. Швидко змінюються технології, оновлюється техніка, змінюються засоби і пошуки інформації. Виникає постійна потреба набуття нових знань. Сучасний технічних прогрес висуває на перший план розвитку у дитини таких якостей як активна форма дослідження світу, підготовка дитини до самостійної дослідницької діяльності, а також правильна культурно-соціальна орієнтація в естетичних цінностях.
Виходячи з вище названого, в освіті також відбуваються зміни, пов’язані з переоцінкою багатьох критеріїв, зокрема, до особистості дитини як індивідуума.
Це означає, що сьогодні головним напрямком побудови і розвитку будь-якого освітнього закладу є створення умов для культурного розвитку учнів, або створення «культурного середовища».
Теперішнього часу поняття «освітній простір» вводиться в категоріальний апарат педагогіки, глибоко досліджуються різні його аспекти.
(Віленський М., Панов В.І., Мещерякова Є.В.)
Під «освітнім простором» багатьма психологами, педагогами розуміється система, що включає в себе наступні структурні елементи:
1.Сукупність використовуваних освітніх технологій.
2.Позанавчальна робота.
3.Керівництво навчально-виховним процесом.
4.Взаємодія із зовнішніми освітніми і соціальним інститутами.
Позашкільна освіта, враховуючи специфіку і направленість, дає дитині додаткову орієнтацію існування в культурно-соціальному середовищі. Підвищує ціннісний рівень орієнтації її як суб’єкта і носія культури.
Постільки в художній школі методичний матеріал подається як посібник для створення і розробки своєї методики, а цього матеріалу небагато, виникає необхідність обговорення досліджень і напрацювання викладацьких методів.
Психологами і педагогами зібраний досвід із цього питання, і спираючись на нього, я намагався проводити уроки, використовуючи досвід таких авторів як Л.С.Вигодський, М.М.Ростовцев, А.І.Галкіна, Б.М.Теплов, В.С.Кузін, Б.М.Неменський.
Мета доповіді
Показати, що безперервність у навчанні добре налагоджена в навчальному процесі, а також між предметні зв’язки з застосуванням дидактичних принципів навчання (М.М.Ростовцев) – запорука якісного творчого розвитку дитини.
Ознайомлення з віковою психологією у її сучасному баченні (Л.С.Вигодський «Період пізнього дитинства») відкриває нові можливості керівництва творчим процесом у дитини, не використовуючи «вербальних форм». Дитина – маленький дослідник із своїм внутрішнім «я», яке потрібно допомагати розвинути у правильній орієнтації естетичних цінностей.
Постільки сприйняття і художній смак являють собою суб’єктивні процеси, їх розвиток має, насамперед, психологічне підґрунтя.
Розвиток і застосування найвищих естетичних критеріїв і правил може відбуватися у навчанні тільки особисто і особистісно. Уміння помічати прекрасне розвивається лише у процесі особистого досвіду творчої діяльності, почуттєвому проживанні мистецтва, і тільки потім в дотику з великими творами світової художньої культури.
Практика показує, що ні слайди, ні комп’ютер, ні наочно-ілюстративний матеріал, ні лекції, а саме практичне виконання всього творчого комплексу дає дитині, у першу чергу, розуміти і відчувати глибину творів.
Для того щоб дитина зацікавилася, наприклад, картиною з колекції Третьяковської галереї, необхідно щоб вона вже мала достатній досвід образотворчої діяльності.
Проникнення у простір твору можливе тільки у випадку, коли дитина має досвід створення і оцінки власних робіт, або ж добре розвинуті сприйняття і фантазію, це по-справжньому дозволяє дитині відчути художній твір і надати особистісний сенс сприйнятому.
Без систематичного циклу виконання домашніх завдань неможливо надбати ремісничий і духовний досвід пізнання. Ось чому безперервність творчого процесу і є основа створення духовної високо розвинутої особистості.
Традиційна система навчання – це контроль учителя за роботою учня. Домашні завдання не стереотипні і не сковують учня. Створити систему заохочень кращих домашніх робіт, зацікавити в індивідуальному і самостійному плані розвитку – одне із цільових завдань цієї доповіді.
Оцінювальна характеристика дітьми заданих тематичних робіт
Мета цих переглядів у наступному:
1.Виробити критичне відношення до своєї роботи.
2.Навчити аналізувати свою роботу.
3.Адекватно реагувати на критику оточуючих.
План визначається на місяць наперед. Дається тема і дата її виконання, з проміжними консультаціями. Оцінка виставляється у формі заліку (окремий зошит-журнал). Ця оцінка впливає на четвертну оцінку в журналі. Такий варіант дає змогу стимулювати дітей і збільшувати об’єм робіт, що приводить до збільшення якості.
Роботи оцінюються дітьми по попередньо виставленій оціночній шкалі вчителем.
Школа станкової композиції:
1 – А клас
1.Чітко виражена задана тема – 4.
2.Аркуш заповнений правильно, центральне місце в композиції знаходиться в центрі – 2.
3.Дотримується контраст тепло-холодності – 2.
4.Є два плани – 2.
5.Робота зроблена акуратно – 2.
Кожний пункт оцінюється окремо по 12 бальній шкалі. Використання цих форм перегляду включає в себе всі види предметів і використовується диференційований підхід до учнів.
Домашні завдання із врахуванням вікових категорій
Одним із важливих питань дитячої психології і педагогіки є питання про творчість дітей, розвиток цієї творчості по значенню творчої роботи для загального розвитку і формування дитини.
Розвиток художньо-творчих і образотворчих здібностей на заняттях, зазвичай, йдуть паралельно.
Як ми знаємо, в основі художньо-творчих здібностей лежить емоційно-естетичне відношення на основі образної уяви і притаманне воно дітям молодшого шкільного віку – 7-11 років (портрет тата або мами за уявою).
Образотворчі здібності, перш за все, пов’язані з оволодінням певними законами і правилами реалістичного зображення і притаманне дітям середнього і старшого віку 13-16 років (малюнок натюрморту з натури, портрет з натури)
«І ті і інші націлені на одне – це потреба у створенні нового образу». (Л.С.Вигодський).
Отже, мета домашніх завдань, враховуючи вікову категорію дітей, полягає в наступному:
1.Повторення пройденого матеріалу.
2.Закріплення пройденого матеріалу.
3.Самостійна форма роботи над тематичним матеріалом.
4.Копіювання.
5.Корооткострокові та довгострокові етюди.
Самостійна форма роботи над тематичною картиною включає в себе всі аспекти, які поєднуються у предметі – «Композиція». Тільки свідоме розуміння дитиною між предметних зв’язків і практичне використання цих знань у композиції може мати запоруку успіху в самостійній домашній роботі.
Дуже важлива роль у розкритті законів композиції і їхньому розумінні належить копіюванню. Ця форма роботи призначена для середнього і старшого шкільного віку, де дитина вже має напрацьований практичний досвід і може «співпереживати».
Зазвичай, якщо ми в класі виконуємо композицію фігуративного плану, то й домашні завдання підбираємо з фігурами. При аналізі двох паралельних робіт дитина набуває досвід майстерності і намагається використати своїй картині. Саме свідоме копіювання дає позитивний результат.
Постільки діти ще не дуже володіють своїми емоціями при довготривалому малюванні, я розробив форму роботу поетапності:
1.Загальний колорит картини. Підбір основної палітри.
2.Декоративна підкладка великих плям.
3.Способи і прийоми виразності.
4.Пластична форма рішення.
5.Підпорядкування головній ідеї.
Копіювання інколи займає 1-2 місяці. Поетапність роботи може іноді змінюватись. Для мене головне, щоб дитина намагалась навчитися аналізувати і при цьому утримувати той емоційний стан, який у неї був на початку. Задіявши свої творчі здібності, дитина підвищує свій рівень емоційної активності, який постійно підвищує рівень розвитку образного мислення.
Виконання начерків і замальовок.
Начерки і замальовки, як і будь-які інші малюнки, виконують функції:
1.Навчально-пізнавальну, коли малюнок слугує засобом вивчення натури, дійсності і накопичення професійних знань і умінь.
2.Образно-естетичну, коли малюнок слугує засобом створення картини.
Ці функції не можна порівнювати. Маючи певну направленість, обидві функції органічно пов’язані і являють собою єдність у образотворчій діяльності як дитини-початківця, так і зрілого майстра.
У будь-якому випадку, начерки і замальовки є засобом вираження почуттів і думок.
У кожному окремому випадку начерк має своє яскраво виражене певне значення. Це може бути вивчення тих чи інших закономірностей вивчення натури, наприклад, вивчення центру тяжіння у фігурі, ракурс фігури, рух рук у різних напрямках; у пейзажі – тональна перспектива і лінійна, начерки окремих елементів дерева, каміння, будівель і т.д.
Обмеження у часі повинні бути обов’язково, щоб дитина змушена була відкидати деталі і відбирати найголовніше.
Домашні завдання в цьому напрямку виступають як закріплювальний матеріал, а основна робота проводиться у школі під контролем вчителя.
Я рекомендую дітям вдома виставляти мобільні телефони на певний час і таким чином вчитися виконувати короткострокові етюди.
Як приклад, я показую свої вдосконалення в цьому напрямі.
Використання поролону, ферту від капелюхів, використання м’яких, рухливих матеріалів, кольорового паперу дає дуже цікаві ефекти і швидкість. Пояснюю дітям, показуючи начерки майстрів, як вони це виконували.
Оцінювальна характеристика начерків йде по кількісному фактору, диференційовано відносно вікової категорії.
Начерки образно-естетичного плану мають менш чіткий характер виконання.
Дитина ще не може довготривало керувати своїм образно-емоційним процесом. Для цього пропоную вводити начерки і замальовки по пам’яті. Наприклад, йдемо по парку, спостерігаємо за якимось об’єктом і в школі малюємо по пам’яті.
Обов’язковим вважаю за потрібне пояснювати дітям значення начерків, як необхідного комплексу створення картини, де задіяні образно-емоційні навички.
Між предметні зв’язки дають змогу дитині розуміти увесь комплекс вправ і їхнє цільове призначення – картини.
